Бавка

Верховна Рада України, Закарпатська та Миколаївська облдержадміністрації оголосили 2023-й – роком поета, есеїста, перекладача, лауреата Шевченківської премії, заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Креміня. Митці двох областей проводять низку заходів, вшановуючи пам’ять видатного українця.
Між Закарпатським академічним обласним театром ляльок (директор-художній керівник Мирослав Петій) та Миколаївським академічним художнім драматичним театром (директор-художній керівник заслужений діяч мистецтв України Артем Свистун) було підписано договір про співпрацю.
Під час урочистостей з нагоди відзначення ювілейної дати заступник голови Миколаївської ОДА — начальник ОВА Юрій Гранатуров вручив Подяку директору-художньому керівнику Закарпатського академічного обласного театру ляльок Мирославу Петію.

12 вересня, в Ужгороді відбулася церемонія вручення обласних премій у галузі літератури і мистецтва за 2022 рік. В атріумі будівлі обласної ради зібралися лауреати премій, голови конкурсних комісій, керівники області – виконувач повноваження голови Закарпатської облради Василь Дем’янчук та заступник голови ОВА, депутат облради Петро Добромільський.
Дипломом лауреата премії імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв у галузі театрального мистецтва вшановано: у номінації «актор/актриса» (за найкраще втілення сценічного образу у виставі для дітей) – актриса, провідна майстриня сцени Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка» Олена Пишка за роль Хухи-мотовинки у виставі «Хуха, Дюдя і Потороча».
Щиро вітаємо талановиту актрису !!!

У житті кожної людини відбуваються ювілейні події, що визначають як її професійні досягнення, так і життєві віхи. Ювілей людини творчої професії — це завжди й підбиття підсумків, і ще один крок на шляху в прекрасну пору зрілості.
Сьогодні, 12 вересня відзначає свій чудовий 50-річний ювілей директор-художній керівник Закарпатського академічного обласного театру ляльок БАВКА Мирослав Йосипович Петій.
Мирослав Петій — відома постать на культурно-мистецькій ниві Ужгорода і Закарпаття. Вже десять років очолює широковідомий в Україні й за кордоном креативний колектив закарпатських лялькарів. Але й до цієї посади у ювіляра цікавий попередній мистецький та керівний досвід.
Короткий екскурс в історію:
1973 рік, 12 вересня — народився у Доманинцях — мальовничому передмісті Ужгорода. Після школи у 1991 - 1996 роках навчався у Київському національному університеті культури і мистецтв (на той час Київський інститут культури), де отримав спеціальність «режисер театрального колективу» під керівництвом заслуженого артиста України, професора Юрія Муравицького.
По закінченню Вишу у 1996 році з режисерською дипломною роботою — виставою за п'єсою Д. Дмитренка «Кум – мірошник або Сатана в бочці» влився у творчий колектив Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, де до 2008 року працював у на посаді актора вищої категорії.
За час роботи в театрі зіграв понад 35 ролей, серед них головні у виставах «Ніч на полонині» Олександра Олеся, «Мати – наймичка» за Тарасом Шевченком, «Его» Юрія Чорі, «Гордубал» Карела Чапека, «Скам’янілі серця» Василя Гренджи–Донського, «Танго для тебе» Євгена та Юрійя-Августина Шерегіїв, «Амадей» Пітера Шефера та багато інших, а також здійснив постановки вистав «Кіт у чоботях, або гра за всіма правилами», «Вустами Купідона», «Іде Святий Миколай», «Срібна маска», також новорічні шоу-програми.
З 2008 року по 2013 Мирослав Петій працює в обласному організаційно — методичному центрі культури на посаді завідувача відділу народної творчості та аматорського мистецтва, виконуючи організаційно-методичну та творчо-виконавську роботу, надаючи методичну допомогу аматорським колективам області, забезпечуючи участь художніх колективів і виконавців у культурно-мистецьких заходах регіонального, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів — фестивалях, вертепних дійствах, конкурсах, святкових концертах.
З 2013 року по нинішній день Мирослав Йосипович очолює Закарпатський академічний обласний театр ляльок. За 10 років діяльності на посаді директора-художнього керівника в колективі з'явилося багато можливостей для реалізації творчих задумів. Кожного театрального сезону з'являються нові цікаві постановки, проводиться благодійна та шефська робота, береться активна участь в обласних мистецьких заходах, всеукраїнських та міжнародних фестивалях.
Продовжилось проведення знакового для Закарпаття та українського і європейського лялькарства Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Інтерлялька» (2015, 2017, 2019 та 2022 роки), який набув широкого резонансу серед глядачів області та фахівців театральної справи.
На постійній основі запроваджено дію угоди про співпрацю між Закарпатським академічним обласним театром ляльок та театром ляльок м. Кошице (Словаччина), у рамках якого закарпатські лялькарі беруть участь у щорічному Міжнародному фестивалі лялькового театру «VIRVAR», відвідують прем’єрні вистави колег.
У 2015-2017 роках був здійснений масштабний Міжнародний Проєкт «Подорожуючи ляльки», який отримав підтримку норвезького фінансового механізму для співробітництва з Україною, спрямований на покращення транскордонного потоку інформації про прикордонні регіони України та Словаччини (Закарпатська область та Кошицький самоврядний край) шляхом представлення спільної культурної спадщини інноваційним методом спрямованим пріоритетне на дітей. Результатом напруженої роботи став випуск в словацькому ефірі десятьох телефільмів за участю, зокрема, закарпатських авторів і акторів, а також постановка вистави «Чарівна повітряна куля», що складалася з двох окремих частин — словацької та української. Спільні покази вистави пройшли у десяти населених пунктах Закарпаття та Східної Словаччини. У результаті здійснення проєкту, окрім творчої складової Закарпатський академічний обласний театр ляльок суттєво зміцнив свою матеріально-технічну базу — була придбана сучасна звукова та освітлювальна апаратура для стаціонару, а також вантажно-пасажирський мікроавтобус.
Колективом під керівництвом Мирослава Йосиповича були здійснені творчі проєкти — «Казок веселкове намисто» завдяки грантовій підтримці Українського культурного фонду (2018 р.), лялькарі вибороли перемогу в конкурсі на отримання інфраструктурного гранту для розвитку сектору «Культурні та креативні індустрії», що був оголошений Німецьким культурним центром «Ґете-інститут» при Посольстві Федеративної Республіки Німеччина в Україні у рамках Європейської програми House of Europe «Золотий фонд закарпатських лялькарів» (2020).
Унікальним для українського лялькарства стали видання багато ілюстрованих книг-альбомів з цінним архівним матеріалом стосовно розвитку театру «Театр граючої ляльки срібної землі», що видана з нагоди 35-річчя колективу (2015) та «Лялькове Закарпаття. «Інтерлялька» у фестивальному русі європейського театрального простору» (2018).
Протягом останніх років проведено цілий комплекс робіт з впорядкування історичної будівлі театру, його внутрішніх приміщень, гримувальних кімнат, кабінети), глядацької зали (замінені крісла, проведено ремонтно-реставраційні роботи), сцени (виготовлені новий одяг сцени та театральна завіса, покриття).
Разом з колективом долались важки для видовищних закладів часи карантину.
Нові випробування принесла збройна агресія 22 лютого 2022 року, яка вимагала від керівників чітких дій, великих організаційних здібностей. З перших днів війни весь колектив активно долучився до волонтерського руху Ужгорода в організації розселення, пошуку житла, забезпечення харчування вимушено переселених осіб, збору речей найпершої потреби для дітей і дорослих, плетінні захисних сіток, пошиття державної символіки, балаклав. Дирекцією було введено графік посиленого чергування в театрі, проведено підготовчу роботу на випадок можливого тимчасового розміщення евакуйованого населення в будівлі театру. Згідно з Указом Президента України №69 «Про загальну мобілізацію» у зв’язку з введенням воєнного стану, у межах виконання військового-транспортного обов’язку передано на нужди ВСУ театральний автобус — усіма організаційними справами опікувався директор-художній керівник Мирослав Петій.
Але в міру масового прибуття на Закарпаття вимушених переміщених осіб із зон проведення бойових дій у колективі дійшли розуміння, що головне й найважливіше завдання, що стоїть перед закарпатськими лялькарями на сьогодні — домогтися, аби на обличчях малюків та їхніх матусь знов засяяли усмішки. Свою діяльність в театрі назвали арттерапією, і це влучне гасло одразу було підхоплено всіма культурно-мистецькими закладами області. Відтак у тісній співпраці з колегами з мистецьких закладів та волонтерами почалася благодійна праця щодо повернення дітей, вимушено переміщених з обпалених війною територій країни до дитинства. Протягом першого місяця повномасштабного вторгнення майже щоденно у місцях проживання вимушено переміщених осіб та окремо визначених закладах та майданчиках почала реалізовуватися програма арттерапії, яка увібрала до себе майстер-класи з виготовлення ляльок, пізнавально-розважальні програми, руханки, квести, читання казок за допомогою ляльок, і головне — показ вистав, у яких добро завжди перемагає зло, правда бере верх над брехнею.
Отже, життя директора-художнього керівника Закарпатського академічного обласного театру ляльок нерозривно пов'язане з життям колективу театру, і про це можна розповідати нескінченно.
Але сьогодні - 50-річний ювілей Мирослава Йосиповича Петія, гарного сина, відданого чоловіка коханої дружини Наталки, батька чудових сина й доньки. Нехай цей ювілей буде святом не лише спогадів, а й нових сміливих задумів та амбітних планів. Адже поки що людина працює, мріє і сподівається — вона жива, вона молода!
Закарпатські лялькарі бажають цього дня своєму керівникові головного — миру, міцного здоров'я, молодості душі, удачі та невичерпної енергії для здійснення задуманих планів!
Вітаємо!

На Закарпаття з гастролями вперше приїде Миколаївський академічний художній драматичний театр
2023 рік в Україні оголошено роком Дмитра Креміня. Нашому земляку, поетові, заслуженому діячу мистецтв України, лауреату Шевченківської премії цього року виповнилося б 70.
У червні в Миколаївському театрі пройшла прем’єра вистави «Земний монолог. Пам’яті Дмитра Креміня». Автор ідеї та режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Артем Свистун.

Прем’єру вистави «Земний монолог. Пам’яті Дмитра Креміня» на Закарпатті можна буде побачити в Ужгороді 14 вересня о 16-й годині в театрі «Бавка». А 15 вересня в Мукачівському драматичному театрі о 15-й годині.

Для маленьких закарпатців Миколаївський театр також підготував сюрприз. Театр покаже виставу «Котячі історії», за п’єсою «Коти-біженці» Людмили Тимошенко, Марини Смілянець. Режисер-постановник – Катерина Богданова.

Під час війни непроста доля спіткає не тільки людей: коти теж мають свої історії переживань, поневірянь, сумних і щасливих пригод. Герої казки розкажуть дітлахам про дружбу, навчать взаємодопомозі, співчуттю, доброму відношенню до оточуючих, вірі у диво і у те, що навіть найзаповітніші мрії і бажання збуваються.

Виставу «Котячі історії» можна буде побачити на сцені театру ляльок «Бавка» 14 вересня о 12-й годині. А у Мукачівському драмтеатрі казку можна подивитися 16 вересня об 11-й годині.

Також під час гастролей Закарпаттям Миколаївський академічний художній драматичний театр прийме участь в Міжнародному театральному фестивалі моновистав «Монологи над Ужем».

13 вересня в Ужгороді, миколаївці покажуть виставу «Проста українська скіфська баба», за твором «Доця» Тамари Горіха Зерня. У Мукачеві цю виставу можна подивитися 15 вересня о 18-й годині в драмтеатрі. Виконавиця – Марина Васильєва.zakarpattya.net.ua

Новий театральний сезон Закарпатський академічний обласний театр ляльок «Бавка» відкрив прем’єрою вистави «Останнє туреня» за п’єсою Олександра Гавроша.
Глядачі тепло сприйняли верховинську легенду, створену за мотивами оповідання грузинського письменника Отії Іоселіані. Після прем’єри відбулося обговорення побаченого.

Директор театру ляльок Мирослав Петій наголосив на унікальності вистави. Адже завжди приємно бути першому. Тому «Бавка» шукає такий матеріал, який не побачиш в жодному іншому театрі. Приємно, що «Останнє туреня» має закарпатський колорит, бо ж виставу повністю створили закарпатці: від автора п’єси до режисера, художниці та акторів.

Драматург Одександр Гаврош розповів, що два роки тому до нього звернувся режисер Олександр Куцик зі своєю давньою ідеєю – втілити на сцені оповідання Отії Іоселіані, але перенісши історію із Кавказу в Карпати. Прочитавши запропоновану притчу, ужгородський письменник запропонував ще далі відійти від сюжету, замінивши головного персонажа – гірського цапа на вже вимерлого в наших горах тура. Так у співпраці з режисером і народилася несподівана верховинська легенда «Останнє туреня».

Заслужений артист України Олекандр Куцик півтора року працював над постановкою вистави. За цей час змінилося троє художниць-постановниць. Кожна з них запропонувала цікаві художні образи, але проблема полягала в їхньому втіленні на сцені. Адже матеріал непростий, дорослий, з підтекстами, а виставу слід грати так, аби її сприймали й діти, основний глядач лялькового театру. Тож не дивно, що і текст п’єси не раз переписувався, і образи ляльок змінювалися.

«Найважче для мене творче завдання, – зізнається Олександр Куцик, – як не повторитися, знайти себе іншого, оновитися. Я намагався відшукати таку стилістику вистави, аби від театру реалістично-побутового піднятися до театру поетичного, містичного. Адже в «Останньому туреняті» закладені вічні проблеми: людина і природа, прагнення до свободи, пошук власної ідентичності. Певна річ, що не все із п’єси увійшло до вистави. Це закономірне явище, бо і Шекспіра не всього ставлять на сцені. Мені подобається творити вистави для родинного перегляду, бо це дає можливість заглиблюватися, розкривати можливості лялькового театру через серйозний матеріал».

Професор Ужгородського національного університету Сергій Федака зауважив, що засніжені полонини у спектаклі йому асоціювалися із різдвяним дійством. Тим паче, що у виставі дія теж відбувається на трьох горизонтальних рівнях, як і у вертепі. Складні ідеї – «Свобода понад усе» та вибір власної ідентичності подані у виставі ненав’язливо, доступно, на рівні дитячого сприйняття. Особливо театральний оглядач відзначив роботу молодої художниці Тетяни Поритко, яка створила ляльки, які надовго запам’ятовуються.

Театрознавець Ніна Малишка наголосила, що «Останнє туреня» має великий творчий потенціал. І ця робота може стати для Олександра Куцика такою ж етапною, як і «Недотепа із Вертепа» за твором Дмитра Кешелі та «У нашім раю на землі…» за поезією Тараса Шевченка.

Начальник департаменту культури Закарпатської ОДА Євген Тищук привітав колектив із яскравою прем’єрою і порадив показати її не тільки на Закарпатті, але й за межами краю.

А другий показ верховинської легенди «Останнє туреня» відбудеться у Закарпатському академічному театрі ляльок «Бавка» у неділю, 10 вересня, об 11.00 та 13.00.
zakarpattya.net.ua

Закарпатські лялькарі щиро вітають свого колегу і давнього доброго друга, художнього керівника Кошицького театру ляльок, директора Міжнародного фестивалю театрів ляльок "VIRVAR" Івана СОГЕЛА з ювілеєм! Многая Літа!

Відомий закарпатський історик, журналіст, письменник, культуролог професор Сергій Федака відгукнувся на прем'єру вистави "Останнє туреня":
Велет з Турянської долини
У Закарпатському театрі ляльок 43-й сезон відкрито прем’єрою вистави О. Куцика “Останнє туреня” за п’єсою О. Гавроша.
Ще років тридцять тому режисер прочитав у журналі “Дружба народов” оповідання-притчу грузинського письменника Отіа Іоселіані “Чужинець у козячому стаді” (за ним ще було знято узбецький мультфільм), яке закарпатцю дуже сподобалось. Олександр Петрович подумав, що таке могло відбутися й у наших краях. Адже на нашій Перечинщині досі згадують гордих турів, пам’ять про них живе у топонімічних назвах, їх зображали на численних сувенірах, багато у кого вони досі стоять у сервантах. Врешті-решт режисер запропонував О. Гаврошу створити за цим задумом п’єсу для лялькового театру. Роки два тому її написано, почалася робота над сценічним втіленням. За цей час змінилися аж три художниці, що працювали над виставою. І — ось!

У закарпатському варіанті історія малого телятка-тура, що залишився без батьків і шукав свого місця під сонцем, сильно змінилася, отримала нові акценти, обросла суто місцевими мотивами, сюжетними ходами і навіть персонажами. До сценічної версії врешті-решт увійшло десь половина того, що написав О. Гаврош.

Усі ролі виконують чотири актори (Анастасія Стельмах, Дмитро Ємець, Олександр Беліков, Павло Проданюк). Твір вийшов дуже різдвяним, вертепним (ця тема традиційна для обох Олександрів). Потрапити із сучасного ужгородського пекла у верховинську зиму — це було справжнім щастям. Режисер О. Куцик відзначився несподіваним мінімалізмом. Якщо його “Недотепа із Вертепу” — це барокове буйство деталі, то тут маємо строгу символіку прямих ліній, відточену геометрію і чистоту холодних кольорів.

Характерними персонажами стали три Духи Карпат. Вони нагадують казкового Чугайстра (гірську волохату людину-велетня, що швидко гасає між смереками, втілення карпатського вітру), вони фактично закручують і спрямовують увесь сюжет.

Родзинкою вистави стали тваринні ляльки. Їх створила молода художниця Тетяна Поринець. Нещодавно вона стала молодою мамою, то ж заглянула лише на самий початок показу. Це якесь принципово нове для нашого театру покоління ляльок. У ньому відлунює стилістика маскувальних сіток, які минулого року масово плелися в Ужгороді, різних фронтових сувенірів з гільз і патронних ящиків тощо. Тваринки вийшли напрочуд милими і “читабельними”. У кожної домінує якась основна риса, доведена до гротеску. Вовк з довжелезною пашею кольору хакі нагадує крокодила або дракона, який проковтнув сонечко. Беркут — як легендарний “Байрактар”. Туреня — кошлате, як карпатська гуня, тепла і таємниця. Корови — з рогами-коромислами. Напрочуд ділові Цап із Козою втілюють традиційні цінності закарпатської родини. Консервативні вівці собі на умі. Тема закарпатського тваринництва розкрита нетрадиційно, але захопливо. Туреня поводить себе як сучасний переселенець: у теплі і безпеці добре, а вдома — краще!

Вражають технічні ефекти спектаклю. Гіпнотизуюче світло інколи нагадує полярне сяйво. Димові машини створюють не менш містичний гірський серпанок і водночас не менш загадковий фон для артистів, які на цьому тлі виглядають якимись небожителями.

Зачаровує сугестивна музика до п’єси. Вона максимально відтворює звуки верховинських лісів, безлюддя засніжених вершин,завивання вітру на полонинах, дзюркотіння водоспадів, гамір худоби.

Вистава справляє світле, оптимістичне враження, заряджає позитивними емоціями, такими необхідними за нинішньої тривожної доби. Публіка виходила просто окриленою.
https://zakarpattya.net.ua/Blogs