П'єса «Останнє туреня» написана закарпатським драматургом Олександром Гаврошем на прохання режисера, заслуженого артиста України Олександра Куцика. Увагу режисера привернуло оповідання грузинського письменника Отара Іоселіані «Туреня». Але якщо в Іоселіані тур - це східнокавказький гірський козел, то режисер запропонував перенести події твору на Верховину, де Тури, або Бики первісні — вимерлі дикі пращури великої рогатої худоби — свійських биків. Про те, що водились колись тури й в Карпатах, свідчать топоніміка багатьох закарпатських населених пунктів: Тур’я Ремета, Тур’я Пасіка, Тур’я Бистра, Тур’я Поляна, річка Тур’я, а також етимологія багатьох закарпатських прізвищ з корінням «тур». Олександр Гаврош творчо й майстерно перетворив сюжет оповідання на повноцінну п'єсу-легенду, молода художниця Тетяна Поринець створила сценографію вистави, а актори Анастасія Стельмах, Дмитро Ємець, Олександр Бєліков, Павло Проданюк втілили на сцені режисерський задум.
Так, у творчій співпраці талановитих закарпатських митців на сцені Закарпатського академічного обласного театру ляльок з'явися надзвичайний твір — верховинська легенда про маленького Туреня, яке залишилося без батьків і намагається з'ясувати для себе — хто ж він насправді є? Переживши багато пригод й поневірянь Туреня у фіналі перетворюється у вільнолюбного величного Тура, який, розбивши окови задушливого хліва, за покликом своїх пращурів виривається на волю до високих гір...


скачать dle 10.1русский торрент трекер